відео

Двадцять п’ятого серпня дві тисячі п’ятнадцятого року в Україні прийняли стратегію у сфері прав людини. А за кілька місяців визначились і з конкретним планом дій. Минув рік, настав час підбивати підсумки. Слово взяли правозахисники у тому числі і представники офісу уповноваженого верховної ради з прав людини. Вони презентували звіт за результатами моніторингу національної стратегії у сфері прав людини. 

Акція «Я не боюся сказати» започаткована користувачами Фейсбук переросла у підсумку у флешмоб на вулиці під назвою «Я не боюся діяти». Основна з вимог людей, які вийшли на акцію, створення спеціальних тимчасових притулків для жінок які постраждали від насилля, як того вимагає міжнародна Стамбульска конвенція. Однак експерти кажуть, навіть якщо виконати прохання учасників акцій, проблеми з насиллям це не вирішить.  

Схід України для багатьох став регіоном втрат. Хтось втратив рідних, і це непоправно. А ще чимало людей втратили там житло. І це питання, питання власності, ще можна вирішити. Однак люди, які постраждали та повинні були отримати дієвий механізм захисту своїх прав, його досі не отримали. Так люди, нерухомість яких була знищена, програють судові процеси, їм відмовлять у позовах. Як змінити цю ситуацію, знають українські правозахисники.

Засуджений до 5 років в’язниці Руслан Чалий хвилюється, що у нього може бути серйозне онкологічне захворювання і що у в’язниці йому не отримати належного лікування. Чоловік хоче, щоб його відпустили на волю раніше визначеного судом строку, адже лише так він зможе потурбуватися  про своє здоров’я: здати всі аналізи, пролікуватися. 

Така собі декомунізації в’язниць. Правозахисники вимагають повторного розгляду справ в’язнів, засуджених ще радянським кримінальним кодексом. Кажуть – вигадані сфабриковані справи, свідчення підставних людей, вибиті силою зізнання – це те на чому ґрунтувались судові вироки не дуже далекого минулого. Тепер потрібно дати людям  шанс довести свою невинуватість, а українській судовій системі довести свою справедливість. 

Правозахисники ще раз наголошують, що людей утримують в таємних в’язницях СБУ, хоча у самому відомстві навіть факт їхнього існування повністю заперечують.