Дитяча жорстокість: як захистити дитину від знущань однолітків

Прояви знущання над дитиною
 
Майже кожен третій підліток, який утікає з дому, залишає рідних через небажання і страх ходити до школи, - про це свідчить досвід Служби розшуку дітей «Магнолії-ТВ».
 
Здебільшого причина у тому,  що дитина потерпає у навчальному закладі від психологічного насильства – зі сторони інших дітей. Підлітки соромляться зізнаватися про такі речі батькам і коли ситуація заходить уже надто далеко, часто вирішують, що єдиний вихід – це втеча з дому.
 
Таке цькування дитини називається «булінг». У перекладі з англійської «bullying», bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник -  визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
 
Мотивом до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як свідчать самі діти та досвід правозахисних організацій, прояви булінгу можуть бути різними:
- систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
- фізичні і психічні приниження;
- різного виду знущання (закриття у класі, у туалеті, забруднення чи псування речей);
- бойкот та ігнорування (небажання сидіти інших дітей поруч за партою).
 
Останнім часом досить поширеним став також кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації. Дитині на її сторінку у соціальних мережах можуть писати глузливі та принизливі повідомлення, або ж від її імені надсилати усілякі непристойні звернення.

Чому дитина стає жертвою булінгу?

Однозначної відповіді на це питання немає. Інколи так просто складаються обставини. Можливо у школі, чи поза нею стався якийсь випадок, що став приводом для інших дітей глузувати чи виявляти неприязнь до певної дитини. Однак психологи говорять про наявність певних рис у характері дитини. Що можуть зробити її потенційною жертвою булінгу.
 
Такі підлітки зазвичай полохливі, вразливі, замкнуті й сором’язливі. Вони часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самоповагу. Через певні причини схильні до депресії, не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками. Якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників. Якщо дівчатками – мати якусь помітну фізичну ваду, проблему з вимовою чи ходою.
 
Дуже часто жертвами булінгу стають діти із бідних родин, які помітно гірше й одноманітніше одягаються і часто мають недоглянуті, невипрані речі. У них відсутні сучасні іграшки, що автоматично виключає їх із гри та спілкування із більш заможними однолітками…

Захист дитини від булінгу
 
Захист дитини від знущань однолітків має дві складові – психологічна робота із дитиною та тими, хто її ображає. І друге - залучення правозахисних органів, які допомагають дитині подолати наслідки психологічного насильства, мають покарати винних та не допустити повторення знущань у подальшому.
Якщо мова йде про звичайного школяра із родини, де батьки цілком благополучні, утім в якийсь момент зрозуміли, що у школі дитина потерпає від постійних принижень, то діяти потрібно наступним чином:
 
1. Детально та спокійно поговорити з дитиною про суть принижень, які відбуваються у школі. З’ясувати хто є головними кривдниками, уточнити точний час та місце вчинень таких дій. Якщо приниження відбуваються під час уроків – з’ясувати хто є вчителем та чи відомо йому про подібні випадки.
 
2. Після розмови з дитиною необхідно провести розмову із класним керівником. Спокійно викласти усі відомі вам факти і вислухати пропозиції вчителя. Якщо ви впевнені у розумінні та підтримці вас вчителем, тоді просто довіртеся досвіду педагога і швидше за все вашу проблему буде вирішено. Досвідчений і професійний учитель залучить до вирішення проблеми шкільного психолога, батьків тих дітей, які провокують знущання над вашою дитиною і знайде можливість налагодити діалог без залучення інших інстанцій.
 
З. Якщо розмова із класним керівником не дає результату, або ж учитель   свідомо ігнорує ваші звернення чи навіть бере участь у приниженнях дитини необхідно якнайшвидше звертатися до Служби у справах дітей за місцем вашого проживання. Треба написати письмову заяву, описавши усі відомі вам факти приниження дитини та роль учителів у порушенні прав вашої дитини. Якщо ви не бачите можливості налагодити стосунки зі школою у подальшому, то варто написати аналогічну заяву до відділу освіти при міській чи районній раді за місцем вашого проживанням, з проханням про термінове переведення дитини до іншої школи. Школу ви можете обрати порадившись із дитиною, попередньо познайомившись із класним керівником, щоб уже напевно розуміти, що у вас буде підтримка та розуміння на новому місці.

Увага, важливий момент!
 
Якщо дитина розказала вам про факти знущання над нею, що суттєво вплинули на її стан (фізичний чи психологічний), або ж повідомила про побиття, погрози її життю чи здоров’ю зі сторони інших дітей, необхідно обов’язково звернутися із письмовою заявою до поліції. У заяві опишіть усі почуті від дитини факти, підпишіться власним іменем та прізвищем і залишивши свої контакти, подайте її у найближчому до вас управлінні поліції. Вашу заяву зобов’язані у вас прийняти та розглянути в обов’язковому порядку.
 
Також майте на увазі, що будь-яке з’ясування стосунків безпосередньо із дітьми, які ймовірно скривдили вашу дитину є ЗАБОРОНЕНИМ. На емоціях ви можете завдати серйозної шкоди іншим дітям, до того ж згідно із законом, відповідальність за вчинки дітей несуть їхні батьки, тож адресуйте усі свої скарги тільки дорослим людям. Інакше, ви можете наразитися на зустрічну заяву до поліції та замість мирного врегулювання ситуації отримати скандал, який іще більше нашкодить дитині.
 
Також заяву до поліції та до служби у справах дітей про насильство над дитиною може подати будь-яка особа. Якій відомі такі факти. Головне, що потрібно знати -  заява не може бути анонімною. В інакшому випадку її просто не розглянуть. Якщо в процесі подачі заяви, або в подальшому у вас виникнуть якісь труднощі. Чи ви зіткнетеся із протидією чи бездіяльністю правозахисних органів, будь ласка, дзвоніть на нашу безкоштовну гарячу лінію розшуку зниклих дітей. Наш номер 116 000 з мобільного. Так само ми готові вам допомогти у пошуках зниклої дитини, якщо станеться така біда і через знущання однолітків, або й інші причини дитина раптово зникне безвісти.
 
Служба розшуку дітей