Add new comment

Правозахисники навчають поліцію Луганщини та Донеччини тому, як протидіяти домашньому та гендерно зумовленому насильству.
 
Гостя ефіру — менеджер програм «Української фундації громадського здоров’я» Анна Рашко.
 
Григорій Пирлік: Ви навчаєте поліцейських протидіяти домашньому та гендерно зумовленому насильству. В чому полягає навчання?
 
Анна Рашко: Ми запустили проект. Спочатку підготували команду тренерів з числа офіцерів поліції, дільничних і патрульних. Їх ми навчали тому, який алгоритм дій має бути у випадку насильства, які є міжнародні норми, українське законодавство, як говорити з постраждалою, як говорити з кривдником, як поводитися в конфліктній ситуації. Наразі ми проводимо такі навчання для офіцерів поліції в Донецькій та Луганській областях.
 
Григорій Пирлік: Надійшло повідомлення, що в якійсь родині хтось когось побив. Як мають відреагувати поліцейські?
 
Анна Рашко: Спочатку на виклик приїжджає патрульна поліція, вона дивиться, як кваліфікувати випадок. Якщо це домашнє насильство, то з кривдником проводиться так звана профілактична бесіда, дається офіційне попередження. Згідно з законодавством кривдника направляють на громадські роботи або на проведення корекційної програми.
Поліція говорить з потерпілою (або потерпілим), роз’яснює її права, дають інформацію про те, яку соціально-психологічну допомогу вона може отримати, куди їй звернутися.
Поліція надає інформацію, але не можна примусити потерпілу звертатися до психолога.
Важливо, щоб жертва відчувала безпеку.
 
Григорій Пирлік: Повідомляють жертви чи сусіди, які почули сварку?
 
Анна Рашко: Буває по-різному. Переважно сусіди або свідки бояться повідомляти, не хочуть в це влазити.
Ми також запустили інформаційну кампанію «Насильству немає виправдання», де ми говоримо про те, що важливо звертатися до поліції.
 
Григорій Пирлік: Ви знаєте багато випадків, коли жінки забирали заяви?
 
Анна Рашко: Є такі випадки. Ми маємо розуміти, що насильство — комплексна і складна проблема. Відбувається психологічний процес між кривдником і жертвою.
 
Григорій Пирлік: Чи мають Донецька і Луганська області певну специфіку?
 
Анна Рашко: Звичайно. Військовий конфлікт триває. Напруга там набагато більша, ніж ми беремо по всій Україні. Жінки бояться повідомляти про випадки насильства. Специфіка в тому, що там живе велика кількість внутрішньо переміщених осіб. Як мінімум психологічне насильство ці люди отримали. Якщо вони його не відпрацьовують, це відображається в сім’ї.
 
Григорій Пирлік: Я пам’ятаю скандал, який спричинив керівник Головного управління Нацполіції в Донецькій області В’ячеслав Аброськін. Він написав пост, в якому перелічив випадки, коли саме жінки травмували чоловіків. Пост не був дуже серйозний. Чи серйозно поліція ставиться до цієї проблеми?
 
Анна Рашко: Ставиться серйозно. Реформа в поліції і нові кадри — це великий плюс. Поліцейські зацікавлені в тому, щоб навчатися.
 
Григорій Пирлік: Ваша організація проводила пробіг у Краматорську. Планує зробити це і в Сєвєродонецьку. Що це буде?
 
Анна Рашко: Це міський пробіг в рамках кампанії «Насильству немає виправдання». Ми запрошуємо туди поліцейських, які разом з місцевими жителями будуть бігти невелику дистанцію.
 
Григорій Пирлік: У яких випадках відбувається затримання кривдників?
 
Анна Рашко: Якщо було серйозне поранення, коли злочин містить кримінальний характер.
 
Григорій Пирлік: Якої допомоги потребують діти?
 
Анна Рашко: Вони передусім потребують психологічної допомоги. Складність у тому, що потрібен дозвіл батьків, щоб надалі працювати з дітьми. Якщо насильство здійснюється з боку батька чи матері, то дуже складно знайти важелі, щоб вони таки дали дозвіл. Також обов’язково повідомляється в службу у справах дітей.
Важливо не залякувати родину, а поговорити з нею.
 
Григорій Пирлік: Чи багато ситуацій, коли родини самі намагаються виправдовуватися?
 
Анна Рашко: Є такі ситуації. Це не те, щоб виправдовування, це часто нерозуміння зі сторони жінок, що над ними відбувається насильство.

Джерело: Громадське радіо