Уряд захищає право дітей на виховання у сім'ях та реформує систему інституційного догляду

У межах виконання Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року та Плану пріоритетних дій Уряду, 9 серпня на засіданні Кабінету Міністрів України затверджено Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та План заходів з реалізації її І етапу.
 
Головною метою прийняття акта є затвердження стратегії та заходів, спрямованих на зміну системи інституційного догляду та виховання дітей на систему, яка забезпечує догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі.
 
Станом на 1 вересня 2016 року в Україні функціонує 751 заклад інституційного догляду дітей, з яких: 39 закладів належать до сфери управління Міністерства охорони здоров’я, 132 заклади (будинки-інтернати, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей) належать до сфери управління Міністерства соціальної політики; 580 закладів різних типів належать до сфери управління Міністерства освіти і науки. Крім того, в Україні існують заклади інституційного догляду дітей, що утворені громадськими об’єднаннями, благодійними фондами, релігійними організаціями.
 
Відсутність належної фахової підтримки сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, повільні темпи розвитку інклюзивного навчання призводять до того, що десятки тисяч дітей щороку потрапляють до закладів інституційного догляду дітей. Із 105 783 дітей, які станом на 1 вересня 2016 року перебували в таких закладах, лише 8 741 дитина (8%) мала статус сироти чи позбавленої батьківського піклування, у решти 97 042 дітей (92%) є батьки. Крім того, лише 18 054 вихованців (17%) мають інвалідність.
 
Система інституційного догляду та виховання дітей є не лише затратною, а й неефективною та шкідливою як для самої дитини, так і для її сім’ї та суспільства в цілому. Особливо негативні наслідки такий догляд та виховання мають для дітей віком до 3 років, у яких найбільше спостерігається затримка фізичного та психоемоційного розвитку. Більшість дітей перебувають у закладах тривалий час – більше трьох, а іноді й понад 10 років. Тривале перебування дитини поза межами сім’ї призводить до руйнування особистісних зв’язків дитини з батьками. Діти виростають не підготовленими до життя поза межами закладу, не маючи необхідних соціальних вмінь і навичок.
 
Відсутність єдиного бачення реформування системи інституційного догляду та виховання дітей призводить до того, що на практиці змінюється лише назва або тип закладу, „реформовані” заклади залишаються закладами цілодобового і довготривалого перебування дітей, а категорії і вік дітей, які можуть до них направлятися, розширюються.
 
Щоб змінити ситуацію потрібно консолідувати зусилля держави, інститутів громадянського суспільства і розпочати реформування системи інституційного догляду та виховання дітей.
 
Держава повинна вжити заходів щодо запобігання розлученню дітей зі своїми батьками, сприяти розвитку на рівні територіальних громад послуг, спрямованих на раннє виявлення проблем у сім’ї і надання допомоги. Бідність і складні життєві обставини не повинні бути причиною для вилучення дитини з сім’ї.
 
Саме на це спрямовані затверджені Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та План заходів з реалізації її І етапу, реалізація яких дасть змогу до 2019 року:
 
- розробити та прийняти нормативно-правові акти, організувати методичне забезпечення, необхідні для впровадження реформи системи інституційного догляду та виховання дітей;
- проаналізувати існуючу мережу закладів інституційного догляду дітей, оцінити забезпечення прав дітей в кожному регіоні та затвердити регіональні плани реформування системи інституційного догляду та виховання дітей;
- сформувати та навчити регіональні команди з впровадження вищезазначеної стратегії;
- розробити навчальні програми для підготовки, перепідготовки фахівців, зокрема тих, які працюють із дітьми з інвалідністю;
- розробити критерії моніторингу процесу реформування системи інституційного догляду та виховання дітей;
- залучити інвестиції для впровадження реформи системи інституційного догляду та виховання дітей.

Джерело: Урядовий портал