правозахист

З початку широкомасштабного вторгнення в Україну уряд РФ примусово евакуйовує і віддає на всиновлення українських дітей-сиріт у росії. Це не лише звірство і жорстокість окупанта, а й пряме порушення прав дитини та порушення норм Конвенції ООН про права дитини. Країна-агресор незаконно вивозить українських дітей з тимчасово окупованих територій до «ЛНР» та «ДНР», а згодом до Росії. З Маріуполя до села Безіменне Новоазовського району щодня в середньому вивозиться по 80 дітей.

Щонайменше 219 дітей загинули, понад 406 - дістали поранення.

На сьогодні відомо, що щонайменше 181 тисяча українських дітей примусово вивезені в Росію та так звані "ЛНР" та "ДНР".

Про це радниця - уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук повідомила на брифінгу.

"За останніми даними, ми говоримо щонайменше про 181 тисячу дітей, що були депортовані або примусово переміщені", - зазначила Герасимчук.

За її словами, серед них лише близько 2 тисячі дітей-сирот та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Наталія Афанасьєва: 22 лютого я приїхала з нічної зміни у Маріуполі додому в село Чермалик, яке за 48 км від міста. Обстріли по нашому селу вже йшли на повну. Тож 24 лютого кажу дітям: «Збираймося до Маріуполя. Там перечекаємо. Коли усе вляжеться, повернемося».

Ледь дісталися Маріуполя, бо транспорт уже не ходив. Жили там місяць — до 23 березня. Поки я не витримала. Тоді сказала: «Збирайтеся, будемо виходити. Інакше загинемо».

Навіть за привітання із сусідом довічно засудженого Івана Карпенка могли оштрафувати. Таке дискримінаційне правило у виправних установах діяло з 2003-го року. У 2015-му заборону контактувати з ув’язненими, які утримуються в інших камерах, скасували. Утім адміністрація продовжувала знущатися над довічником. Він роками намагався відшукати справедливості у національних судах, але марно. Зрештою, крапку у цій історії поставив Європейський суд з прав людини.

Детальніше у сюжеті.

Встигати виховувати двох дітей і водночас заробляти гроші, щоб забезпечити родину. Типова ситуація для багатьох українців і нічого надзвичайного у ній не має. Бо коли ти на роботі дітей можна віддати, скажімо, у садочок. Та, що робити, коли одному з хлопчиків ще у три роки поставили діагноз атиповий аутизм і в садочку відмовляються виховувати дитину з інвалідністю. В Україні є лише один вихід віддати малого в інтернат і фактично розлучитись із ним. Але так бути звісно не повинно і в розвинених країнах вже давно знайшли адекватну альтернативу.

Детальніше у сюжеті.

Дванадцятий місяць, десяте число 1948 рік. ООН приймає Закальну декларацію прав людини. Перший універсальний міжнародний акт в якому прописані цивільні та політичні права людини. З цієї дати йде новітній відлік правозахисної діяльності у світі. Кожного року 10 грудня міжнародний день прав людини відзначають і в Україні.

Детальніше у сюжеті.

В Україні офіційно зареєстровано понад 90 тисяч громадських організацій, які роблять свій внесок у розвиток суспільства. Десять років поспіль для їхньої підтримки ІСАР «Єднання»  проводить Форум.  Чому це  знакова подія - дізнайтеся з сюжету.

Детальніше у сюжеті.

Діти продали стару іграшку перехожому,щоб купити квиток і втекти подалі з дому від знущань п’яного вітчима. Підліток,який спав просто на вулиці в центрі столиці. Хлопчик з інтелектуальними порушеннями, який через панічний страх лікарів втік від мами з лікарні і наляканий блукав містом. Все це відбувалося на очах у десятків людей. Чому ніхто не звернув уваги дітей?  Всі ці історії – це лиш кілька прикладів того, коли суспільна байдужість може стати ціною життя дитини…

Детальніше у сюжеті.

Дитяче щастя… це зростати в любові, в сімейному оточенні, мати друзів, веселитись з ними, ходити в школу і пізнавати щось нове… Але на жаль, ось таке сповнене світла й тепла життя бачить не кожна українська дитина. Особливо, коли дитина змушена жити в інтернаті. Часто діти змушені жити в страшних умовах, до цього додається ще більш жахливе явище як насильство. Інтернати це місця несвободи де в дітей немає особистого простору. Якщо вихованців ображають, вони навіть не мають кому поскаржитись…

Детальніше у сюжеті.

Згідно статистики у 2019 році майже три з половиною тисячі дітей скоїли правопорушення. У 2020 році їх кількість зменшилась ледь не до трьох тисяч. А цього річ із січня по жовтень дві тисячі сто тридцять одна дитина вже порушила закон.

Майже десять відсотків порушників потрапляють до в’язниці. Так у 2020 році за рішенням суду за ґратами опинилося двісті п’ятдесят дев’ять дітей.

Перебуваючи у в’язниці неповнолітні усвідомлюють свої помилки. Але сказати напевно, що каральна система виправляє усіх без винятку навряд чи можна.

Детальніше у сюжеті.