магнолія

Діти продали стару іграшку перехожому,щоб купити квиток і втекти подалі з дому від знущань п’яного вітчима. Підліток,який спав просто на вулиці в центрі столиці. Хлопчик з інтелектуальними порушеннями, який через панічний страх лікарів втік від мами з лікарні і наляканий блукав містом. Все це відбувалося на очах у десятків людей. Чому ніхто не звернув уваги дітей?  Всі ці історії – це лиш кілька прикладів того, коли суспільна байдужість може стати ціною життя дитини…

Детальніше у сюжеті.

Дитяче щастя… це зростати в любові, в сімейному оточенні, мати друзів, веселитись з ними, ходити в школу і пізнавати щось нове… Але на жаль, ось таке сповнене світла й тепла життя бачить не кожна українська дитина. Особливо, коли дитина змушена жити в інтернаті. Часто діти змушені жити в страшних умовах, до цього додається ще більш жахливе явище як насильство. Інтернати це місця несвободи де в дітей немає особистого простору. Якщо вихованців ображають, вони навіть не мають кому поскаржитись…

Детальніше у сюжеті.

Згідно статистики у 2019 році майже три з половиною тисячі дітей скоїли правопорушення. У 2020 році їх кількість зменшилась ледь не до трьох тисяч. А цього річ із січня по жовтень дві тисячі сто тридцять одна дитина вже порушила закон.

Майже десять відсотків порушників потрапляють до в’язниці. Так у 2020 році за рішенням суду за ґратами опинилося двісті п’ятдесят дев’ять дітей.

Перебуваючи у в’язниці неповнолітні усвідомлюють свої помилки. Але сказати напевно, що каральна система виправляє усіх без винятку навряд чи можна.

Детальніше у сюжеті.

Львів. Вулиця Петлюри. Глуха ніч. Біля одного з будинків перехожі побачили дитину – хлопчика близько 4ох років. який сильно замерз. Поруч лежала мати. Вона була п’яна.

Допомогти "Службі розшуку дітей" - https://missingchildren.org.ua/content/pidtrimati-sluzhbu-rozshuku-ditey

Детальніше у сюжеті.

Сидіти в українських слідчих ізоляторах стане ще комфортніше, - обіцяють у Міністерстві юстиції. Щоправда,  це стосується лише тих ув’язнених, які мають гроші. Для таких порушників закону спочатку створили платні камери із телевізорами, холодильниками та капітальним ремонтом. А тепер вирішили дозволити платоспроможним в’язням ще й користуватися Інтернетом та спілкуватися по телефону. Такі послуги юристи називають дискримінацією за майновим станом.

Як один з останніх прикладів згадують закриття наказом міністра юстиції урологічного відділення при Бучанській виправній колонії на Київщині. І тепер засуджені, які, варто нагадати, мають такі самі права на доступ до медичної допомоги як і вільні люди, фактично стають заручниками перебудови.

Допомогти "Службі розшуку дітей" - https://missingchildren.org.ua/content/pidtrimati-sluzhbu-rozshuku-ditey

Детальніше у сюжеті.

Забрали дитину… Життя жінки, яка жила на ВДНГ у гіпсокартонних стінах, м’яко кажучи, нелегке. Сама вона із Харківської області. Переїхала до Одещини. Але втекла звідти до Києва. Бо місцева соцслужба мала претензії до жінки, що та не має нормального житла. Пані Валентина схоже розхвилювалась, що у неї заберуть доньку, тому переїхала до свого коханого – пана Миколи. А він у столиці на заробітках. Жили на ВДНГ у хижі із гіпсокартону.

Порівняно з минулим роком кількість дітей, сім’ї яких опинилися в складних життєвих обставинах, зросла вдвічі. Це наслідки пандемії covid-19, карантину та економічної кризи, разом з якою криза прийшла в українські родини. Через голод і насильства у власній сім’ї багато дітей змушені втікати на вулицю. У відео - більше про стан дитячої безпритульності в Україні і намагання зупинити її поширення.

Безкінечні допити, погрози кривдника прямо в залі суду -  через ці жахи,змушені проходити діти, постраждалі від злочинів. В Україні таких дітей понад 5 тисяч щороку. Чи здатні правоохоронна система та правосуддя України захистити їх? У відео – про принципи правосуддя, дружнього до дитини  і їхню реалізацію в українських реаліях.

Допомогти "Службі розшуку дітей" - https://missingchildren.org.ua/content/pidtrimati-sluzhbu-rozshuku-ditey

Детальніше у сюжеті.

Те, що Управління держохорони взяло на себе відповідальність за ситуацію та не стало покривати свого співробітника – це, звісно, добре, - кажуть експерти. Але проблема в цій історії, на їхню думку, полягає в іншому.  Вони не розуміють, як людина, яка не здатна дати раду емоціям, може охороняти перших осіб держави. Адже одним із основних критеріїв прийому на таку роботу має бути психічна врівноваженість кандидата.